Про сам багатодітному селі України

Відео: ЗАГАДКА МОГО СЕЛА | ВАМПІРИ СЕРЕД НАС

Це абсолютно унікальне село. Посудіть самі: на 600 дворів припадає 200 матерів-героїнь. У селі Глинне Рокитнівського району Рівненської області найбільша народжуваність не тільки в Україні, але і в Європі.

30 правнуків і 40 онуків

Перший же перехожий, який зустрівся нам при в`їзді в село, виявився багатодітним батьком.

- У мене 10 дітей: 7 дівчат і три хлопця. З семи дівчат три незаміжня. Дві з них - наречені Христові. Куди тільки не розкидала життя моїх дітей: Миколаїв, Харків, Кіровоград, навіть в Сант-Петербурзі один живе. Всією сім`єю збираємося рідко. Та й хата такого напливу не витримала б. Адже у сімейних дочок і синів теж діти є, - розповідає 76-річний Петро Рагульчік.

Велику сім`ю дід Петро містив за рахунок лісу. Усе життя пропрацював лісником. Каже, бували часи, коли гриби в будинку замінювали все, навіть хліб.

Поки ми розмовляли з Петром Парфеновича, до нас підійшла його сусідка. Виявилося, теж багатодітна мати.

- Нинішні матері-героїні народжують за гроші. Чи жарт, 50 тисяч за дитину. А коли я з чоловіком заводила дітей, мені на одного малюка 4 рубля давали. Все, що мені радянська влада дала, - це звання матері-героїні, я вам навіть книжечку покажу, завжди з собою її ношу, замість паспорта ... Як ви думаєте, можна на 4 рубля прогодувати дитину? Хіба ж це гроші? Всього я народила 13 дітей. Правда, троє в дитинстві померли, - розповідає Антоніна Липовець.

Тепер у жінки 30 правнуків і трохи більше 40 онуків. Бабуся при нас почала було їх вважати, так незабаром збилася і кількість онуків, врешті-решт, округлила.

- В однієї моєї дочки 15 дітей, в іншої 14. Є по 8, 7 і 5. Всіх і не злічити, - посміхаючись, - каже Антоніна Липовець.

Якщо Бог дасть, ще народжу

Дід Петро запропонував провести нас до воріт самої багатодітної на даний момент сім`ї.

- Вони мої однофамільці: теж Рагульчікі і теж багатодітні, - пояснює Петро Парфенович.

Біля воріт нас зустрів симпатичний, підтягнутий батько сімейства Іван Рагульчік.

- Є люди, які думають, що ми народжуємо дітей через державну допомогу. Нам віра забороняє оберігатися. Це гріх і дітовбивство. До того ж, я вам так скажу: коли у тебе 15 дітей, одноразові 50 тисяч не допоможуть. Щоб прогодувати таку ораву, я їжджу на заробітки в Москву, тільки цим і рятуємося, - каже Іван.

Гарний будинок з дерев`яною внутрішньою обробкою Іван для свого сімейства побудував своїми руками. Старий будинок, в якому сім`ї було тісно, віддав старшому синові.

- Сини допомагали, вчу їх потроху майстерності. Але яким би великим будинок не був, все одно в кімнатах по 3-4 людини живе. Деяким навіть доводиться спати на одному ліжку, - розповідає Іван.

Одна з дочок Івана їздить з ним у Москву на заробітки.

- В минулому році я закінчила школу і поїхала з татом на три місяці в Москву. Працювала там ложкомойкой, - сміється Наталка.

Про те, щоб піти далі вчитися, дівчина навіть не мріє: потрібно родині допомагати.

Незважаючи на те що Наташа бачить, як мамі складно доводиться з великою юрбою дітей, вона і сама планує в майбутньому завести купу діточок.

- Наречений у мене вже є, та й у сестер теж водяться хлопці, так що скоро почнемо заміж виходити і дітей народжувати, - каже дівчина.



Діти в родині Рагульчіков господарські, по дому вміють робити все. У городі помічники перші і за домашньою худобою наглядають, в господарстві - корови, свині, телята, кінь.

- У нас старші - няньки молодших. Дівчата вміють доглядати за малюками: сповивати, купати, заколисувати. Так що, коли своїх народять, вже будуть знати, що з ними робити, - каже багатодітна мати Любов Рагульчік.

Любов Рагульчік для 15 дітей варить 10 л борщу.

Старшому синові Рагульчіков 23 роки, молодшій доньці - рік. І на цьому сімейство зупинятися не збирається.

- Може бути, ще й пику дитинку. Мені зараз всього 43 роки, коли в пологовому будинку останній раз лежала, моя сусідка в 48 років 11-го там народжувала, - каже мати-героїня.

Щоправда, зізнається, що з кожним наступним дитиною пологи проходять у неї все складніше. У одній з маляток навіть вроджені проблеми з серцем.

Вийшла заміж за тата шістьох дітей

До ще одного багатодітного сімейства, Ковалевич, нас проводив брат господині будинку Микола. Виявилося, у нього в родині п`ятеро дітей.

- Не дивуйтеся, що так мало. Я пізно одружився, в 29 років. За п`ять років подружнього життя у мене вже п`ятеро дітей, - пояснює Микола.

Сам наш провідник теж з багатодітної сім`ї.

- Нас у батьків семеро. Так що мати багато дітей - сімейна традиція, - жартує Микола.

У Михайла Ковалевича поки 10 дітей, шістьох йому народила перша дружина, при пологах шостого померла. Ще чотирьох подарувала друга дружина Марія. Тепер сім`я чекає 11-го.

- Я вже на дев`ятому місяці, ось-ось у нас з`явиться ще один малюк, - каже Марія Ковалевич.

Її ми застали в будинку одну з дітьми, батько великого сімейства з двома синами відправився в ліс за грибами.

- Я вийшла заміж в 34 роки. У Миши тоді вже було шестеро дітей: старшому - дев`ять, молодшому - рік. Спочатку було складно. Зате тепер, коли в нашій сім`ї з`явилося ще четверо дітей, старші допомагають з молодшими, - каже Марія.

Жінка зізнається, що заради щастя стати матір`ю відмовилася від кар`єри. Скажете, яка така кар`єра в глухому селі? А ось і помиляєтеся.

- Я працювала в Березанському сільпо завідувачкою цехом з виробництва безалкогольних напоїв, - каже Марія.

Поки ми розмовляли з господинею будинку, підійшов батько сімейства з кошиком білих грибів.

- Я часто їжджу на заробітки, то в Москву, то в Київ. А коли немає роботи, збираю гриби і здаю в заготконтору, за рахунок цього і живемо, - каже Михайло.

Самий багатодітний - голова сільради

- Я самий багатодітний батько в цьому селі. У мене 794 дитини в школі, і за всіх я відповідаю головою, - каже директор школи села Глинне Микола Карповець.



- Ну, немає, братик, тоді самий багатодітний все-таки я. Адже я відповідаю не тільки за школярів, а й за всіх дітей села. У мене тільки в цьому році народилося 130 дітей, а в минулому році 229 було, - жартує брат директора школи, а за сумісництвом голова сільради Юрій Карповець.

У селі найвищий відсоток народжуваності в порівнянні зі смертністю по всій Україні: 50 вмирає, більше 200 народжується в рік. Причину багатодітності голова бачить не тільки в релігійності населення.

- У нас і євангелісти, і християни, і навіть невіруючі народжують, - говорить він.

- І з`являлося дітей в сім`ях побагато навіть до війни, коли євангелістів в селі ще не було. Це просто генетично в наших жінках закладено.

А ще, за його словами, в селі росте найстаріший дуб в Україні, і є версія, що саме це дерево - винуватець високої народжуваності.

- Дубові 1360 років. Поруч з ним побудували жіночий монастир. Святе місце, - продовжує сільський голова. - Молодята насамперед до дуба йдуть і просять у нього благословення на міцний шлюб і багато діточок.

Під свою версію з дубом він підвів цілу наукову теорію.

- Вчені довели, що дуб позитивно впливає на емоційний і психічний стан людей. Люди приходять до нього, коли їм погано, посидять під його покровом, обіймуть його, і їм стає легше. Я навіть знаю кількох безплідних жінок, які прийшли до дуба, поплакали, попросили діточок і ... завагітніли, - розповідає Юрій Карповець.

Школа в селі Глинне завидна. Таку рідко зустрінеш. Велика, простора, крита зеленою черепицею. Виявляється, з`явилася вона в селі в результаті страйку.

- Стара будівля школи у нас аварійне. Батьки просто боялися туди пускати дітей. Та й вчитися в крихітному старій будівлі, більше схожому на стайню, ніж на школу, доводилося в три зміни. Один клас навіть зробили в маленькому приміщенні тиру, куди народ приходив постріляти по вечорах. Будівля це знаходиться поруч з сільським туалетом. Ось і стали писати батьки до Верховної Ради, президента, прем`єра про те, що їхні діти вчаться в туалеті, - розповідає директор школи.

Відповідей не було. Зрештою, терпіння батьків лопнуло, і два роки тому на перше вересня вони просто не пустили своїх дітей до школи.

- За парти не сіло 670 учнів. І тут же були виділені гроші на будівництво нового навчального закладу. Через 10 місяців половина вже була побудована. Тепер залишилося добудувати спортзал, їдальню та кілька класів, - ділиться директор школи.

Але навіть в цій новій просторій школі дітям доводиться вчитися у дві зміни: так багато школярів.

- Воно й не дивно. У нас є сім`ї, в яких діти вчаться з першого по 11-й клас. А є класи, в яких по кілька сестер і братів. Наприклад, в минулому році ми випустили клас, в якому навчалися рідні брат і сестра: брат народився на початку року, сестра - в кінці, ось і стали вони однокласниками, - розповідає директор.

Є в школі і одна багатодітна вчителька. Звуть її Людмила Дробуш.

- У неї п`ятеро дітей. В цьому році привела в школу молодшу донечку. Я її запитав: чекати ще від тебе першокласників? На що вона відповіла, що, швидше за все, вже немає, - продовжує директор.

За його словами, батьки його учнів хоч і небагаті, а деякі і зовсім ледве кінці з кінцями зводять, але на школу грошей не шкодують. Наприклад, недавно скинулися і купили жалюзі.

- 20 тисяч гривень витратили. Це дуже пристойна сума. Сказали так: нам школу побудували, і на тому спасибі, а вже все інше самі подужаємо, - завершує директор.

Цікаво, що жодне сусіднє село похвалитися такою кількістю дітей не може.

- У них народжують максимум по троє дітей, які не більше, - каже голова сільради.

У Глинного є тільки один конкурент - село Тинне Сарненського району. «Нова» і туди думала навідатися, та голова Глинного переконав нас, що пальму першості в плані народження дітей вони у Тинного відвоювали.

- У них теж багато дітей і школа велика, але, за останніми статистичними даними, ми виграємо. І з кожним роком розрив збільшується. Ось у мене секретар, яка веде облік народжуваності, пішла у відпустку, так за час її відсутності дітей стало на п`ять більше: було 125, стало 130, - з гордістю сказав "нової" голова сільради.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!
Увага, тільки СЬОГОДНІ!