Діалог багатодітних батьків

Відео: ПУТІН вручив ордени «Батьківська слава» батькам багатодітних сімей | ПУТІН ІНФО

Коли дітей можна нагодувати, але вже не на що зводити в цирк - це непристойно.

Оглядач журналу «Фома» Олександр Ткаченко постійно живе в місті Жіздра Калузької області, в його родині четверо дітей. Проблеми багатодітних відомі йому не з чуток, тому ми попросили саме його поговорити про ці проблеми з одним з державних діячів, відповідальних в нашій країні за рішення даної проблеми.
Відповісти на наші запитання погодилася перший заступник голови Комітету Державної Думи з питань сім`ї, жінок і дітей Наталія Карпович. Сама вона також багатодітна мати, у неї п`ятеро дітей, один з яких приймальний.

- Наталя Миколаївна, скажіть, будь ласка: що все-таки держава може зробити сьогодні для малозабезпечених сімей, що робиться насправді і чому багатьом ця допомога здається мізерною? Чому в країні, де вирішення демографічної проблеми є пріоритетним, я, що працює багатодітний батько, виявився фактично за межею бідності?

- Напевно, у відповідь на Ваше питання можна почати сипати цифрами, розповідаючи про те, як багато прийнято у нас законів і як багато існує в країні різних посібників, але я б не хотіла робити вигляд, що все у нас добре, адже ми ж прекрасно знаємо, що це не так. Ситуація дуже складна. Та й що Ви хочете, якщо протягом двадцяти років питанням підтримки сім`ї в нашій державі практично не займалися? Серйозна робота розпочалася лише в останні вісім років, і хоча за цей час зробили все можливе, але при загальному масштабі проблеми це все одно - крапля в морі.

Повірте, Олександр, я депутат всього два роки, а багатодітна мати вже більше десяти років, моєї старшої вже вісімнадцять, так що мені і самій довелося через все це пройти. Добре пам`ятаю, як в 90-ті роки навіть нинішніх крихітних посібників ніхто не платив, але ж я мати-одиначка, вдова ліквідатора чорнобильської аварії і володар ще безлічі інших пільг. Однак сьогодні ситуація змінилася.

- З власного досвіду особисто я не дуже-то помітив ці зміни. У нас в області дійсно з`явилася виплата від губернатора - 600 рублів, але ввели її шість років тому, а за ці шість років 600 рублів стали тим, що зробила з них інфляція. Втім, і тоді і зараз ця надбавка не вирішувала моїх проблем.
- А яку допомогу Ви б хотіли понад те?

- Грошей. Це елементарна, але сама нагальна потреба. Адже, наприклад, в США члени багатодітних сімей отримують дотацію по тисячі доларів. Чому це неможливо у нас?
- Тому що ми дуже далекі від соціально розвинених країн, хоча б в такому питанні, як податки. Адже в тих же США працююча людина віддає в скарбницю до сорока відсотків від своїх доходів. У нас же - низькі податки, а звідси і жебраки фонди соціальних відомств.

Відразу це, природно, не вирішити, хіба що роздати прямо зараз весь стабілізаційний фонд, як пропонують у своїх популістських висловлюваннях деякі безвідповідальні політики. Але тоді завтра у нас можуть знову, як в 90-ті роки, початися затримки з виплатою пенсій.

Відео: Діалог під годинником. Бесіда з журналістом Тетяною Коршунової про виховання хлопчика

Я навіть більше скажу: Ви правильно підмітили, що живете в не зовсім розвиненому регіоні, де ситуація ще більш-менш стабільна. В цілому ж по країні все вкрай нерівномірно. Федеральний центр надає сім постійних посібників, але решта відведено регіонах, і тут все залежить від їх економічного становища. Якщо регіон дотаційний, то він дає лише мінімум, який отримує від центру (в разі, скажімо, з надбавкою для багатодітних - це не більше ста рублів), але якщо регіон розвивається, то обсяг регіональної складової може бути вельми відчутним, є навіть деякі регіони , де ввели разові виплати в сто тисяч рублів, хоча це лише поодинокі випадки.

- Але ж не тільки в грошах проблема. Законодавча сфера в багатьох областях теж кульгає ...

- Ще й як! У нас в законах немає навіть визначення основних понять, багатьох з яких не було і в радянські роки.

Як можна говорити про федеральних пільги багатодітним сім`ям, якщо у нас в законодавстві навіть немає самого терміна «багатодітна сім`я»? І це тільки здається, що можна легко вирішити всі, назвавши багатодітними ті сім`ї, де три і більше дітей, а насправді моментально виникає спірна ситуація з сім`ями звичайними і з сім`ями, де діти перебувають під опікою. Те ж і з визначенням материнства і відсутністю визначення батьківства. Потрібно якось визначити термін «батько», адже є батьки-одинаки, яким нічого не платять, тому що в законі йдеться лише про матерів-одиначок. Але якщо поспішно і невірно ввести таке нейтральне поняття, як «батько», то хоча ця юридична недоробка буде знята, але з`явиться з десяток інших.

Щоб підготувати нормальний закон, який б не забуксував на місцях, потрібен час і професіонали. Скажімо, над проблемами сімейного законодавства у нас вже кілька років працює група фахівців з тридцяти чоловік. Але навіть коли вони закінчать роботу, то проблема все одно не вирішиться. Ми - законодавці і повинні прописати норми, але потім вони потраплять до чиновників на місцях, які зобов`язані будуть їх виконувати. І тут знову ж таки виникне серйозне питання: виконають чи ні, а це залежить не тільки від нас, влади, а й від пересічних громадян.
Я завжди говорю на зустрічах з виборцями: навіть якщо допомога всього сімдесят рублів, то обов`язково оформляйте його, з якими б труднощами це не було б пов`язано. Так, гроші невеликі, і чиновники в соцзабезах грублять. Але, по-перше, через які йдуть реформ ситуація може дуже швидко змінюватися і сімдесят рублів можуть в будь-який момент перетворитися в сімсот. А по-друге, нам усім, російським громадянам, треба виховувати чиновників, причому вчитися не тільки з ними розмовляти, а й реально користуватися своїми правами.
Нехай поки заради сімдесяти рублів, але сходіть, зареєструйтесь. Зрештою, це наш громадянський обов`язок ... І, повірте, це не безглуздо. Я не раз була свідком ефективності адекватної поведінки людей, які не лаялися, що не скандалили, не вимагали неможливого, не звинувачували муніципального службовця в тому, що уряд дав мало грошей, але жорстко відстоювали свої права. Чиновники запам`ятовують таких людей в обличчя і самі починають дзвонити їм додому, цікавитися їх життям ...

- Тобто треба просто «засвітитися» в правовому полі?
- Так. Знаєте, мені зараз дуже соромно, що я говорю це, а сама так і не оформила свої сімдесят рублів надбавки - так і не зробила важливого громадянського вчинку. І, до речі, даремно. Нещодавно виявилося, що у нас в Петербурзі є ще додаткова виплата на дітей з багатодітних сімей, яка навіть в моїй родині на тлі депутатської зарплати була б не зайвою. Приділяйте я більше часу власним райсоцзабез, то б дізналася про неї набагато раніше.

- Можна трохи конкретики: що Ви, як людина, яка відповідає саме за закони, вважаєте за необхідне зробити сьогодні для виправлення ситуації? Які правові норми потрібні нам в першу чергу?
- В першу чергу треба все-таки розібратися зі статусом батьків, закріпивши його довічно. Адже сьогодні у нас так: діти виросли - і ти не один з батьків. А то, що ти через це витратив кращі роки життя, не зробив кар`єри, не назбирав пенсії, - нікого не хвилює. Праця батьків повинен стати оплачуваних. Жінка, яка народила третю дитину, повинна отримувати зарплату. Тут можна відштовхнутися від якоїсь суми, я б взяла незначну, але чітко прописану в законах, скажімо, ту, яку виділяють на перекваліфікацію безробітному батькові: зараз це 4 300 рублів. Нехай для початку хоча б так, бо якщо сам факт існування такої зарплати буде зафіксований законодавчо, то потім її набагато легше буде збільшувати.

Є і ще одна важлива міра, яку держава не могла дозволити собі в 90-е, але може зараз, особливо коли в умовах кризи його участь і вплив у приватному бізнесі зросла. Я говорю про зв`язок мінімальної зарплати і прожиткового мінімуму. Дивіться, як було на початку 80-х: прожитковий мінімум становив 35 рублів, а мінімальна зарплата дорівнювала 70 рублям. Тобто людина знала, що на будь-якій роботі він зможе отримувати стільки, що прогодує не тільки себе, але і свою дитину. Так само має бути і тепер.

Ось скільки у Вас в родині людина?

- Шестеро. Працюю тільки я, тому що дружина сидить з дітьми, прожитковий мінімум для нас становить близько 30 тисяч, а в місяць заробити вдається десь 24-25.
- Значить, потрібно, щоб за законом ви отримували не менше 30 тисяч, але отримували саме в формі зарплати, а не у вигляді якихось додаткових посібників. Я думаю, зараз на мене образяться багато читачів, але я все одно скажу: давати гроші просто так держава не повинна, воно лише наплодить утриманців. Адже що тут приховувати: уявлення про багатодітних як про жебраків-жебрачка з`явилося не на порожньому місці.

Я знаю сім`ї, де сім дітей, навіть дванадцять, і батьки їх тягнуть, жінки примудряються підробляти, а чоловіки у них на підхваті завжди: і по дому, і всюди.

Але після цього я у себе приймаю жінку з трьома дітьми, у якій на устах одне слово «Дайте!» Де ваш чоловік? П`є, та й сама вона випиває - видно. Жити є де? Ні, але в чергу вони якось встати не зібралися. Про таких клопотати просто неможливо, та й не хочеться.

За моїми розрахунками, працювати заради своєї сім`ї готові батьки лише в двох з десяти багатодітних сімей. Це жахливо. І це можна зламати лише одним способом: людина твердо повинен знати, що держава обов`язково подбати про нього в разі його непрацездатності, але поки він може працювати, він повинен працювати і отримувати за це гідні гроші, на які зможе прогодувати своїх дітей.
Нарешті, найголовніше - нам потрібен єдиний соціальний стандарт, прийнятий на федеральному рівні. Без нього ми не зможемо розвивати нашу соціалку системно, все буде відбуватися лише на рівні разових заходів. Досвід регіонів, в яких ввели регіональні стандарти, вже довів їх важливість і ефективність. В першу чергу це досвід Москви.

- Москва - столиця, тут більше грошей, більше можливостей ...
- А справа не в грошах. Справа в тому, що в Москві ефективно налагоджено виконання відповідних законів. Тут на рівні суб`єкта Російської Федерації чітко прописано, що таке, скажімо, «молода сім`я», прописаний статус батьків (батька і матері), чітко визначено, які сім`ї вважаються багатодітними, і так далі. Кожній з соціальних груп призначена адресна допомога, причому з урахуванням саме їх потреб і вимог.
Відповідний документ, що став результатом тривалої, копіткої і нудної роботи законодавчої і виконавчої влади, створив чітку схему пристрою складної соціальної системи. І впровадити такий стандарт можна не тільки в столиці, але і в найбіднішій регіоні. Якщо це зробити, то більше не стане таких ситуацій, коли жінці з п`ятьма дітьми треба буде до безкінечності ходити по інстанціях і доводити, що вона багатодітна мати.

- Це все поки тільки плани або робота вже ведеться? І якщо так, то на який вона стадії?
- Не хотілося б виглядати формалістом, сиплються номерами і назвами законів, в яких навряд чи може розібратися людина зі сторони і без досвіду. І якщо говорити просто, то зараз ми працюємо над двадцятьма чотирма законопроектами з даного питання, включаючи загальнофедеральних соціальний стандарт, про який я згадала вище. Всі законопроекти знаходяться на різних стадіях, але я сподіваюся, що вони все будуть прийняті. Нехай не відразу, але протягом найближчих декількох років.

- І все-таки Ви самі сказали: закон нічого не змінить, якщо не буде грошей. Тоді можна ще одне питання, вже не як до законодавця, а просто як до людини, що розуміє в темі краще за мене. Ваш особистий прогноз: коли ж все-таки слід очікувати якісного стрибка цифр по виплатах, щоб більше не було сторублевих надбавок?
- Прогнозувати дуже важко, та я й не люблю подібного політичного популізму, коли чиновники малюють сьогодні прекрасне завтра, сподіваючись, що потім уже не доведеться відповідати за свої обіцянки. Що нас чекає попереду - невідомо, можна лише сподіватися на кращий варіант.
Він такий: якщо не відбудеться серйозних економічних або соціальних потрясінь, то в кращому випадку на повне подолання кризи піде мінімум три роки, а для соціалки потрібно ще два роки розвитку, щоб вона змогла вийти на більш-менш гідний рівень.

- «Більш-менш» - це як?
- Скажімо, на той рівень, коли при прожитковому мінімумі в 30 тисяч Ви будете спокійно працювати, знаючи, що отримаєте ці гроші.

- Все-таки я б не назвав це гідним існуванням. Це все одно балансування на межі бідності.
- Напевно, краще назвати це становищем, коли у людини є «рятівний круг» і він вже знає, що не потоне. Так не може тривати довго, я згодна, оскільки на «рятувальному колі» можна оселитися і жити. Коли дітей можна нагодувати, але вже не на що зводити в цирк - це непристойно, на такому рівні ні в якому разі не можна зупинятися, гордо заявляючи, що ми вирішили питання з убогістю в країні! Але це той реально досяжний результат, до якого ми можемо і зобов`язані прагнути сьогодні.
Я розумію, що звучить не дуже радісно, але це, по крайней мере, правда. Обіцяти щось інше було б нечесно. Так що я обіцяю лише це, і сама постараюся зробити на своєму місці все, щоб наше життя змінилося на краще. Причому обіцяю серйозно, а не на ще одну зайву краплю.

- Спасибо большое за Ваше інтерв`ю.
- Дякую і вам! Скажіть, а Ви самі, як багатодітний батько, задоволені ним? У Вас особисто склалося відчуття, що влада розуміє проблеми, з якими люди стикаються на місцях?

- Тут важко щось сказати, оскільки я з самого початку не очікував, що наша розмова зможе відкрити для мене щось нове. Особисто для мене все сказане було очевидно: і те, що проблеми, які існують нині, не можна дозволити просто так, і те, що звинуватити в них когось конкретно, - теж не можна. Ви як депутат отримуєте, напевно, закиди на свою адресу, але насправді дорікнути Вас нема в чому. Ви робите все, що можете, і я дійсно бачу, що проблема очевидна для Вас як для людини, яка приймає рішення, але точно також я бачу, що поки, на сьогоднішній день, механізмів виходу із ситуації не існує. Сподіваюся, що Вам і Вашим колегам вдасться їх створити.
- Дякую Вам ще раз, я теж сподіваюся, що нам вдасться змінити ситуацію. Користуючись нагодою, хочу додати лише одне: для цього доведеться потрудитися, і багато. Причому працювати доведеться всім: і нам, і Уряду, і Президента, і кожній людині на своєму місці. Тому що якщо влада буде працювати, а люди залишаться пасивними, то ми так і не станемо повноцінними громадянами, здатними повноцінно використовувати власні права.

Журнал "Фома", №5, 2007р




Увага, тільки СЬОГОДНІ!
Увага, тільки СЬОГОДНІ!