Темперамент, його фізіологічні основи і психологічний опис
Часто він вивчається при діагностиці особистості.
Ще в Давньому Римі Гіппократом було запропоновано чотири типи темпераменту. Ці типи були виділені в зв`язку з рідинами в тілі людини: кров`ю, слизом, жовчю і чорної жовчю. До типів відносяться: сангвінік, флегматик, холерик і меланхолік.
В подальшому Кант довів, що ці типи виділені правильно.
Зараз, тема темпераменту розроблена в психології. І встановлено, що основу темпераменту становлять властивості нервової системи.
Відео: НЕВРОЗ: СИМПТОМИ І ЛІКУВАННЯ психоаналізу
К. Г. Юнг виділив дві спрямованості особистості: екстраверсія і інтроверсія, які були покладені в основу темпераменту.
Айзенк в основу визначення темпераменту поклав два фактори: інтроверсія - екстраверсія, нейротизм - емоційна стійкість. Комбінація цих чинників дає 4 типи темпераменту.
Одним з учених, який займався проблемою темпераменту, є І.П. Павлов. Він створив свою типологію темпераменту. В основі лежить 3 фактори. Перший фактор складається з трьох складових. А саме: сила-слабкість, врівноваженість - неврівноваженість і рухливість - інертність.
Другий фактор полягає в особливостях комбінування властивостей першого фактора.
Відео: Part 1 - The Picture of Dorian Gray Audiobook by Oscar Wilde (Chs 1-4)
Третій фактор - це співвідношення типів темпераменту з типами нервової системи.
Далі цим питанням займалися Б.М. Теплов та Небиліцін. Було зазначено, що чистих типів немає. З`явилося таке поняття, як лабільність, висока і низька активність, емоційність. Ними був зроблений висновок, що темперамент вроджений, так як має ряд неспецифічних показників.
Однак, дуже часто людині потрібно виконувати ту діяльність, яка погано відповідає його типу темпераменту. В результаті чого з`являється компенсація у вигляді індивідуальних способів діяльності.
