Діяльність батьків, спрямована на розвиток у малюка навичок самообслуговування

Відео: Мамина школа. Виховання дітей

Третій рік життя - період інтенсивного розвитку самостійності у дитини. Зволікання в її формуванні призводить до появи у дітей капризів, впертості або ліні: дитина сподівається, що все для нього повинні робити дорослі, батьки.

Самостійність проявляється у всіх сферах життя і діяльності дитини: удосконалюються навички самообслуговування. Граючи, дитина самостійно відтворює з іграшками послідовні епізоди з власного життя. Самостійність формується і проявляється в процесі придбання та закріплення вміння займатися (слухати казку, пояснення, відповідати на поставлені запитання і таким чином передавати нескладне зміст, а також самому реалізовуватися в малюнках, будівлях задуманого). Дитина вчиться самостійно виконувати найпростіші трудові доручення: збирати в коробку свої іграшки або розставляти їх по місцях, поливати домашні квіти, годувати рибок і пташок, мити руки перед їжею, складати свої речі в шафу, одягатися і роздягатися і т. П.

Крім того, дитина може в цей період не тільки вчитися обслуговувати себе, а й надавати найпростішу допомогу по дому батькам (Наприклад, розкладати хліб в тарілці, витирати пил з меблів і т. П.). У дитини в цей період формується вміння за власною ініціативою висловлювати позитивне ставлення до
батькам та одноліткам у вигляді ласк, елементарної допомоги, спільних дій, спостереження за чимось цікавим.

Для своєчасного формування самостійності ви повинні повідомляти і постійно нагадувати дитині про його маленьких щоденних обов`язках: берегти свій одяг, іграшки, не розкидати їх де попало, охоче виконувати дрібні доручення дорослих, не шуміти, коли батьки зайняті або сплять.

Завдання батьків - створювати всі необхідні умови для того, щоб в самостійної діяльності дитина могла використовувати накопичені знання і досвід. Так, у міру освоєння на заняттях нових предметних дій йому можна запропонувати пограти в іграшки, з якими він навчився звертатися. У цьому віці дитина в змозі частково одягати себе, загортати і розгортати рукави, мити руки з милом (якщо одяг зручна).

Виховуючи самостійність у своїй дитині, батьки повинні не просто говорити наказним тоном що слід робити, а неодмінно пояснювати дитині і показувати на власному прикладі (при цьому ви можете виробляти натуральні дії, наприклад, при умовно, або інсценовані з предметами, іграшками). Якщо необхідно, частина роботи батько повинен виконувати сам, а не усередині змушувати дитину робити те, що у того не виходить.

У процесі показу того, що дитина може і повинен робити самостійно, і після нього малюкові слід задавати різноманітні питання, щоб направити його увагу на основні дії, допомогти йому усвідомити зміст тієї чи іншої вимоги, спосіб його виконання, щоб дитина до кінця зрозумів, чому потрібно поступати саме так, а не інакше.

У міру накопичення дитиною конкретних відомостей батьки повинні показувати менше, а більше надавати дітям можливість діяти по словесному вказівкою. Щоб руху дитини були точними і чітко усвідомленими, спочатку пояснення повинні носити детальний характер і поступово переходити до загальних нагадуванням. Наприклад, коли дитина вчиться наводити порядок в тому кутку, в якому грає, спочатку йому слід пояснити: "Машинки, кубики та ляльок потрібно покласти в ящик, а книжки й олівці - в шафу". Надалі досить лише нагадувати дитині: "Пам`ятаєш, що потрібно робити з іграшками після того, як закінчив гру?"

Треба сказати, в трирічному віці діти набагато охочіше роблять все самі, на відміну від дворічного віку, коли вони намагаються прислухатися до того, що говорять і роблять дорослі. Батьки повинні враховувати особливості дитини, використовуючи цю схильність. Наприклад, бачачи, як мама одягається, дитина може повторювати за нею її руху. Тому щоразу, коли мама або тато одягаються, збираючись гуляти з малюком, потрібно зробити так, щоб він знаходився поруч і уважно спостерігав за тим, як вони одягаються, в якій послідовності надягають ту чи іншу річ. При цьому бажано вимовляти що-небудь на зразок: "Бачиш, Оленька, як мама одягає кофту: спочатку просовує руки в рукава, потім застібає на гудзики і т. П.", "Давай спробуємо одягнутися разом". Таким чином у дитини розвивається не тільки зорова пам`ять, а й здатність до самостійних дій, до елементарного самообслуговування.

0102-0202

Якщо одягатися абсолютно самостійно в три роки дитині ще важко і батьки йому в цьому допомагають, то навчити його взуватися в цей час не тільки можна, а й необхідно.

Багато батьків стикаються з такою поширеною проблемою, як спадання черевик з маленької дитячої ніжки (оскільки руху дитини під час ходьби ще недостатньо впевнені й правильні). Природно, що дорослим набридає постійно нагинатися і взувати дитину в подібних випадках.

Можна уникнути цієї проблеми, якщо навчити дитину взувати черевики самому щоразу, коли це необхідно. Досить кожен раз вказувати дитині на те, що з нього спав черевичок, запитуючи при цьому: "А де наш черевик? Ну-ка, пошукай його ... Знайшов? Неси сюди. А тепер давай одягнемо його". І так-кожен раз до тих пір, поки дитина не стане робити це сам, без ваших вказівок.

Інша банальна проблема, яка стосується самообслуговування дитини, - це спадання штанів (колготок). У дітей часто під час гри і бігу спадають штанці. У три роки дитина вже в змозі підтягувати їх і заправляти кофту, головне - вчасно йому вказати на цей обов`язок. Так само як і у випадку з взуттям, потрібно постійно спокійним тоном нагадувати дитині, що йому незручно ходити, коли спущені штанці, і що він виглядає неакуратно, просити малюка про те, щоб він сам поправив і заправив кофточку. Таким чином дитина не тільки вчиться самообслуговування, але і звикає стежити за своїм зовнішнім виглядом, розуміючи, що ходити зі спущеними штанцями некрасиво.

Навчивши дитину вдягати і знімати з себе найпростішу одяг, слід привчати його до однієї з найголовніших функцій самообслуговування - самостійного ходіння в туалет (На горщик). Якщо в два роки дитина тільки навчився сидіти на горщику і робить це, коли його посадять, то в три роки він повинен навчитися ходити в туалет тоді, коли йому захочеться, причому робити це в основному без допомоги і супроводу батьків.

Привчаючи дитину до горщика до трьох років, батьки зазвичай садять його на горщик тоді, коли підійшов час або коли дитина сам попросився. Після того як малюк зробив те, що було потрібно, батьки супроводжують його дії похвалою. Це справляє на дитину позитивне враження, малюк щоразу пишається своїм досягненням, розуміє, що він робить те, що потрібно робити.

Якщо зайняті батьки день у день садять дитину на горщик тоді, коли, на їхню думку, настав час, що не спонукаючи в малюку ніякої ініціативи до самостійних дій, то дитина навряд чи скоро почне ходити в туалет сам. Деякі діти самі відчувають, що хочуть в туалет, тому мовчки сідають на горщик (правда, іноді забувають зняти штанці).

Для того щоб прискорити цей процес і привчити дитину користуватися горщиком, важливо насамперед навчити його розуміти те, про що з ним говорять. Важливо не тільки хвалити малюка за тямущість (за те, що він своєчасно проситься на горщик), але і весь час говорити про те, щоб він робив це кожен раз, як захоче. Слід також просити дитини про те, щоб він сам знімав штанці, коли сідає на горщик.

Ласкавий і впевнений тон батьків дозволяє досягти взаєморозуміння з маленькою дитиною і допомагає його привчити до самостійності. У деяких випадках дитини рекомендується "підкуповувати", Пропонуючи йому якесь заохочення, подарунок в разі, якщо він зробить те, про що його просять. Багатьом же дітям досить поспостерігати, як інші діти користуються горщиком, щоб почати робити це самим.