Мій перший похід в театр

Відео: мій похід в театр

Мій перший похід в театр

Пам`ятаєте свій перший похід в театр? Пам`ятайте, як заворожував весь цей дивовижний світ, так не схожий на повсякденний, на той, що залишився за театральними дверима? Бути може, ваші пальці досі відчувають, яким був на дотик трохи потертий червоний оксамит крісел, які вражали, як здавалося тоді, в дитинстві, небаченої розкішшю і важка шовковиста тканина завіси, до якої вдалося доторкнутися крадькома від мами. А може, ви пам`ятаєте особливий, ні з чим не порівнянний «театральний» запах, який відчуваєш, тільки-но переступивши поріг? А як завмирає від щастя серце в ту мить, коли починає повільно згасати світло і розсувається завіса, за яким чекає зустріч з Чарівництвом. І ось, сьогодні ви вперше ведете в театр свого малюка.

Бути може, знайдуться скептики, які скажуть: навіщо водити дитину в театр сьогодні, коли в будь-якому будинку є телевізор, відеомагнітофон, а в магазинах - повно мультиків на будь-який смак. Так чи варто витрачати час і гроші? Але якраз в достатку мультфільмів - одна з головних проблем нашої цивілізації.

Сьогоднішні діти вчаться користуватися телевізійним пультом раніше, ніж ходити на горщик, і телевізор (укупі з комп`ютером) з самого раннього дитинства стає для них чи не єдиним каналом отримання інформації про світ.

Не можна заперечувати і того, що інформація ця організована і структурована інакше, ніж в книгах і не володіє звичними функціями тексту. Цілком можливо (і це підтверджують вже новітні дослідження в області нейропсихології), при роботі з відеоматеріалами та комп`ютерними файлами включаються інші відділи мозку, ніж при роботі з книжковими текстами. І в результаті у дітей порушується формування текстового мислення. Ми можемо скільки завгодно нарікати з цього приводу, але зупинити бурхливий ріст інформаційних технологій неможливо, а головне - абсолютно безглуздо, як неможливо й безглуздо намагатися заборонити дітям користуватися сучасними носіями інформації.

Але потрібно дуже чітко розуміти, що сьогодні дітей, як ніколи раніше потрібно вчити бути читачами, самі по собі вони цього зробити не зможуть. Що ж це означає: бути читачем? Це зовсім не те ж саме, що жваво і без помилок прочитувати покладене за віком кількість знаків в певний термін (хоча і з цим, на жаль, дуже багато дітей сьогодні не справляються!). Бути читачем - значить вступати у внутрішній діалог з автором і героями, співпереживати їм, приміряти на себе їхній досвід. Дитина, привчений до активного читання, вводить улюблених літературних героїв свого ігровий простір: малює їх, розігрує з вистави з їх участю, придумує нові колізії, навіть бачить їх уві сні. І допомогти в цьому може саме театр.

Театр якнайбільше відповідає особливостям дитячого сприйняття: він впливає відразу на всі сенсорні системи дитини: не тільки зір і слух, а й нюх, дотик.

Хороша вистава не просто служить ілюстрацією до твору, за яким він поставлений, він доповнює і поглиблює літературний твір, дозволяє побачити глядачеві - навіть найменшому - такі пласти тексту, які вислизали при читанні.

Театр стирає дистанцію між вигадкою та реальністю, дозволяє без залишку розчинитися в тому, що відбувається. На відміну від мультика, театральний спектакль передбачає набагато більшу ступінь умовності: засобами театру, як драматичного так і лялькового, далеко не все можна показати «як насправді», тут завжди є елемент гри, на початку якої глядачеві неначе кажуть: «Давай ніби". При цьому актори і ляльки - не десь далеко, за непроникним склом телеекрану, а тут, зовсім поруч, варто лише простягнути руку. І вони звертаються не в простір, а безпосередньо до залу до сидячих перед ними маленьким глядачам, і між залом і акторами встановлюється особливий контакт, то таємниче, п`янке взаємодія, заради якого мільйони людей і йдуть в театр, а сотні стають акторами. Тобто, в театрі дитина стає не пасивним споживачем інформації, як нерідко буває під час перегляду мультфільму, а активним учасником того, що відбувається. Хороший, вчасно побачений спектакль здатний перевернути весь внутрішній світ дитини, змусити його зовсім по-новому побачити давним-давно знайому книгу. Отже, вирушаємо в театр.



Що варто врахувати (поради бувалої мами)



Похід в театр для малюка, особливо перший - величезне свято, нечасте, надовго запам`ятовується подія. Що ж варто врахувати, щоб малюк не був розчарований, щоб враження від побаченого збереглися надовго і пробудили в дитині інтерес до книги?

Почнемо, як годиться, з «вішалки». А точніше, ще раніше, з каси. Ніколи не беріть дітей в театр в надії купити біля входу «зайвий квиточок». Якщо вам не пощастить, дитина, вже налаштовані на свято, буде не просто розчарований, а вражений в саме серце. Не так уже й складно заздалегідь спланувати культпохід і купити квитки. Якщо на спектакль потрапити важко, нічого страшного, краще подивіться поки що іншу, менш модну постановку, а через кілька місяців, коли ажіотаж спаде, сходіть і на жадану прем`єру.

Добре було б заздалегідь дізнатися про виставу, який ви збираєтеся подивитися: почитати рецензії, розпитати знайомих. Дитина може запротестувати, побачивши незвичну для себе або занадто екстравагантну трактування улюбленої казки. Не варто водити зовсім маленьких дітей на занадто страшні вистави: навіть найжахливіший мультик виробляє менше враження, ніж начебто набагато більш невинні театральні «страшилки». Поцікавтеся, що за актори зайняті у виставі. Якщо склад свідомо слабкий або актори абсолютно нікому невідомі, краще піти на інший спектакль: бездарна гра акторів може надовго прищепити малюкові неприязнь до театру.

Не варто планувати в похід в театр, якщо дитина перевтомлений або перезбуджена кількістю інших вражень: день народження, похід в гості, переїзд на нову квартиру і т. Д. Не ходіть в театр відразу після хвороби, коли малюк ослаблений, і в період епідемії грипу : у великому скупченні дітей легко підхопити якусь заразу.

Не піддавайтеся спокусі подивитися модну постановку, якщо вона йде в той час, коли малюк звик спати. Втомлений дитина навряд чи оцінить спектакль по достоїнству, буде вередувати, виб`ється з колії.

Тепер власне про «вішалці» Подбайте про те, щоб дитина була зручно одягнений і вам не довелося протягом півгодини стягати з нього в переповненому фойє (а потім надягати назад) тридцять три теплі одягу, лише для того, щоб спробувати свої сили у чудовому оксамитовому костюмі або повітряному платтячко. Можна підібрати стильну, але функціональну одяг, в якій малюк буде виглядати елегантно, але яка не завдасть багато клопоту.

Чи не чиніть опір бажанням дитини неодмінно відвідати театральний буфет. Ви можете скільки завгодно пояснювати йому, що він прийшов долучатися до мистецтва - не допоможе. Лимонад і тістечко - це теж необхідна частина свята. Якщо ціни в буфеті вам не по кишені або дуже не хочеться стояти в черзі, зовсім не важко перехитрити малюка: купите заздалегідь сік і солодощі, а потім, залишивши дитину в фойє, «сходіть» за ними в буфет.

Дітей молодше двох і навіть трьох років в театр взагалі водити не варто, вони занадто швидко втомляться, до того ж театр це особлива знакова система, і зовсім маленька дитина, швидше за все, просто не зрозуміє того, що відбувається. Взагалі ж ступінь готовності до відвідування театру можна визначити тільки індивідуально: якщо ваш малюк вміє сидіти тихо, уважно дивитися і слухати, не боїться темряви і не стане бігати під час представлення по залу, після двох з половиною років можна відправитися на перший спектакль.



Який же театр вибрати?



Драматичний театр - це досить умовне мистецтво, і до його сприйняття маленькі діти ще не готові. Крім того, у дорослих театрах спектаклі для дітей рідко роблять на тому ж високому рівні, що і основний репертуар: тут участь в дитячому спектаклі сприймається акторами, та й режисерами, як тяжка повинність, відволікаюча від основної роботи. В драматичні театри з дітьми можна ходити з чотирьох-п`яти років. При цьому буде краще, якщо ви виберете спеціалізований дитячий театр (наприклад, ТЮГ). Якщо обов`язково хочеться відвести дитину в "дорослий" театр, виберіть краще хорошу класичну комедію (Мольєра, Шекспіра, Кальдерона). Навіть шести- семирічний малюк, а тим більше школяр середніх класів з радістю посміється над нехитрими перипетіями героїв комедії положень, а чудова мова і барвисті декорації допоможуть вашій дитині увійти в світ високої літератури.

Опера і балет для сприйняття ще складніше, ніж драматичні спектаклі, тому привчати до них дитину потрібно з набагато більшою обережністю. Навряд чи малюк оцінить, якщо в опері "Вінні Пух" (Є й така) партію П`ятачка співатиме дама бальзаківського віку із значним бюстом. Обов`язково поясніть дитині, що таке опера або балет, розкажіть про музичні інструменти, з яких складається оркестр. Може, варто почати не з повноцінного вистави, а з концерту з окремих оперних і балетних номерів. У будь-якому разі не робіть трагедії, якщо дошкільнику не сподобається музичний театр. Можливо, він полюбить його в більш старшому віці, коли доросте до шедеврів Моцарта і Чайковського.

Для перших кроків в світі театрального мистецтва, безумовно, найкраще підходить ляльковий театр. Дуже часто батьки думають, що театр ляльок - це щось зовсім несерйозне, невигадлива балаганна розвага, яка розважить малюка, але навряд чи всерйоз сприятиме його розвитку. Але насправді ляльковий театр може бути і справжнім, високим мистецтвом, ні в чому не поступається по серйозності і силі впливу театру драматичного. До того ж театр ляльок має особливі, воістину безмежні сценічними можливостями. «Акторами» театру можуть стати і крихітні витончені настільні ляльки, і віртуозно сконструйовані маріонетки, і тростинові ляльки, визирають з-за ширми, і великі, в зріст людини, партерні ляльки, і маски, і навіть тіні. Настільки ж різноманітним може бути і сценічний простір: і всім знайома ширма, і відкрита сцена, і оббитий оксамитом «чорний кабінет», в якому серед хитромудро розташованих променів світла губляться актори в чорних оксамитовий костюмах і масках, і здається, що ляльки наче самі парять, оточені чарівним сяйвом. Але театр ляльок - мистецтво особливе, що вимагає найвищого професіоналізму, філігранної техніки акторів-ляльководів, добрих і майстерних рук художника і майстра-лялькаря. В іншому випадку, як це, на жаль, нерідко і трапляється, спектакль буде нагадувати виступ аматорського драмгуртка, і справа не врятує навіть найкраща п`єса. Тому до вибору лялькового театру варто підходити дуже серйозно.

У Москві є воістину унікальний театр: Театр Дитячої книги «Чарівна лампа. Неправильно було б називати цей театр дитячим, це - театр сімейний. Батьки і діти, бабусі та онуки будуть тут разом сміятися і плакати над пригодами знайомих і незнайомих героїв: кошеня на ім`я Гав і слона Хортона, Вінні Пуха та героїв казок Андерсена і Кіплінга.

Своїм головним завданням театр вважає виховання у дітей інтересу і любові до Книги. Тому в репертуарі - тільки кращі твори літератури для дітей: вистави за мотивами казок Мілна, Кіплінга, Пушкіна, Маршака ...

Тут все влаштовано так, щоб навіть самі крихітні глядачі відчували себе затишно: маленький зал для глядачів всього на сімдесят місць забарвлений в м`який червонуватий колір, на затишних невисокі канапки нескладно піднятися навіть малюкам-коротунам, сцена зовсім низька, так що не доведеться задирати голову, щоб розгледіти, що на ній відбувається.

Сюди можна привести малюка вже в три роки. У затишній, зовсім домашній атмосфері крихітка легко освоїться і не боятиметься. Вистави для самих маленьких йдуть зовсім недовго: від сорока хвилин до години.

У всіх спектаклях театру зайняті висококваліфіковані професійні актори, які не тільки відмінно водять ляльок, але ще чудово співають, танцюють, виконують циркові трюки.

Окремо слід сказати про ляльок. Чудові художники театру вдихнули в спектаклі життя, населив їх дивовижними казковими істотами, добрими і зворушливими. Іноді вони підносяться над ширмою, іноді оживають в руках у лялькарів прямо на очах у глядачів, але завжди, дивлячись на них, глядач немов переступає невидиму межу залу і переноситься слідом за цими маленькими провідниками в інше, казковий простір.

джерело: https://magiclamp.ru/rodaki/dety_teatr/asya_01.htm

Автор: Ася Штейн
Увага, тільки СЬОГОДНІ!
Увага, тільки СЬОГОДНІ!