Чи вивчають в школі російську мову?

Відео: Вивчення Російської мови в школі

Чи вивчають в школі російську мову?


Дорогий читач! Зараз вашому прихильному увазі буде запропонована цитата, яку ви читали сто мільйонів разів і навіть, можливо, знаєте напам`ять, але я дуже прошу: прочитайте її, будь ласка, ще раз. Це важливо. Отже. "У дні сумнівів, у дні тяжких роздумів про долю моєї Батьківщини - ти один мені підтримка і опора, о, великий, могутній, правдивий і вільний російську мову!" І. С. Тургенєв.

Ну як, прочитали? Вдалося не просто пробігти очима знайомі слова, а вдуматися, зрозуміти? Чому російська мова "надія і опора", Хотілося б запитати у Тургенєва, та не вийде ... Чому він "великий та могутній", Ще зрозуміло. Але чому - "правдивий"? чому - "вільний"? Хіба існують в природі брехливі і залежні мови?

Ні, можна, звичайно, при бажанні багато красивих слів з цього приводу вимовити, але ось якогось конкретної відповіді у мене особисто немає. Чи не навчили мене цього. Чи не пояснювали.

А що мені пояснювали на уроках російської мови? Що ми, і діти наші, і внуки - за великим рахунком тут нічого не змінилося - вчили і вчимо в школі? Пам`ятаєте? "Жи-ши пиши з буквою "і". "Чи не" з дієсловом пишеться окремо". Всі ці: "олов`яний, дерев`яний, скляний"... Не сказати, щоб ми вчили все це даремно: грамотність ще нікому не заважала. Тільки складається враження, що "великий та могутній" - це одне, а вчили ми в школі (і сьогодні продовжують вчити) щось інше.

На питання, що таке російська мова, нині, як мені здається, існує два варіанти відповіді. Це або правопис - ті самі "НЕ" з дієсловом". Або те, що неймовірно псується (або не псується) завдяки всяким іноземних запозичень, що необхідно захищати від нас же самих, оскільки ми, носії мови, ставимося до нього нешанобливо.
Мало хто з випускників шкіл вміє чітко, виразно і сміливо висловлювати свої думки

А ось чому у нас слова "воля" і "свобода" мають різний зміст? Чому у нас є слово "народ" - надзвичайно важливе, спірне, цікаве, а у англійців - немає, зате там є слово "люди"? Ось це все проблеми російської мови чи ні? Може бути, то, що ми вивчаємо в школі, це граматика, а філософію мови ми не чіпаємо зовсім, навіть не дуже розуміючи, що це таке?



Подібні питання виникли у мене після прочитання дуже цікавої книги Якова Турбовського "Російська мова: між неприязню і любов`ю". Турбівський - відомий педагог, доктор педагогічних наук, голова Ради директорів шкіл СНД. Він розглядає російську мову так, немов це якась жива істота: як воно живе, як до нього ставляться люди, чим харчується і так далі. Автор не просто вчений, а людина, що страждає за предмет свого дослідження.

У книзі я знайшов ще одну, не до кінця мені ясну цитату з Ушинського. Турбівський пише: Ушинський стверджував, що викладання вітчизняного мови в початковому навчанні становить предмет головний, центральний, що входить в усі інші предмети.

Хочеться вигукнути російською нелітературних: ні фіга собі! Виявляється, російська мова - це головне! Чому? Турбівський відповідає: тому що мова нерозривно пов`язаний з промовою.

Ми рідко замислюємося над тим, що дитина пізнає світ, пізнаючи мову. Спочатку він придумує предметів власні назви, і ці речі стають частиною лише його світу. Потім він дізнається назви загальноприйняті і таким чином входить в наш дорослий мір.Неслучайно Турбівський наполягає: в процесі навчання треба рухатися від думки до слова, здатному цю думку висловити. Треба навчити дитину розумінню того, що, якщо він не навчиться формулювати думку, то про його розумі ніхто може і не впізнати. Це дуже важливе розуміння сутності слова і мови. Мляво, нецікаво, нудно розмовляє підліток завжди буде виглядати нерозумним. І знати мову - це не тільки (і навіть, вибачте, не стільки) знати правила, скільки вміти чітко і бажано образно висловлювати свої думки.

У Московському інституті телебачення і радіомовлення "Останкіно" я в минулому році набрав курс, до мене прийшли випускники шкіл. Підкреслю: гуманітарії. За перший рік навчання я зрозумів, що це розумні, цікаві, наповнені хлопці. Це перший висновок. Другий: мало хто з них вміє чітко, виразно і сміливо висловлювати свої думки. Ми посилено рік працювали над цим! Але ж мова йде про випускників шкіл, які знають російську! Знають, але часто не розуміють його суті. Знають, але не вміють використовувати.

Може бути, я помиляюся, але, мені здається, це взагалі головна тривога Турбовського: багато молодих людей (навіть ті з них, хто вміє грамотно писати) не вміють користуватися російською мовою як єдиною зброєю, за допомогою якого можна донести до людей свої думки і переконання. Я, звичайно, не фахівець в цьому питанні, але мені здається, що загибель мови не в тому, що в ньому з`являється багато іноземних запозичень (таке було завжди), а в тому, що багато носіїв не вміють ним пользоваться.Турбовской взагалі вважає, що від того, наскільки правильно вивчається російська мова в школі, залежить майбутнє нашої країни. Дозволю собі підвісити цю фразу без коментаря: як то кажуть, думайте самі, вирішуйте самі.

Але цей сміливий висновок дослідника змусив мене знову замислитися ось про що. Ми дуже часто забуваємо: освіту означає виникнення. По суті, у всіх країнах світу могло б бути установа під назвою "Міністерство освіти людей". Які люди утворюються - виникнуть - в сучасній школі, таку країну ми і отримаємо завтра. Те, що в цьому утворенні російську мову фундамент, для мене безумовно.



В іншій, відносно недавно вийшла удивительнейшей книзі Максима Кронгауза "Російська мова на межі нервового зриву" я знайшов цифру, якої не втомлююся дивуватися: виявляється, у ескімосів існує 1200 слів для визначення оленя! Вони бачать оленя в 1200 варіаціях! Мені здається, важко знайти кращий приклад, який показує, як мова може розкрити душу, суть народа.Кронгауз написав книгу популярну. Вона стала бестселером, що само по собі вражаюче!

Турбівський створив книгу наукову. Головна думка і, якщо завгодно, головна біль якій виражена в цій сумній констатації: "нам доведеться усвідомити необхідність визнання об`єктивного існування принципових відмінностей між такими явищами як "російська мова" і навчальний предмет "російська мова".

Як писав в далекі часи Жванецький: то, що ми називаємо сметаною, сметаною не є. А то, що діти вивчають в школі, не є російською мовою?

Проблема ця, як я вже говорив, виникла не сьогодні: в мої шкільні роки чудесні було те ж саме. Воно й зрозуміло: вивчати граматику простіше, ніж філософію. І, що важливо в сьогоднішній ситуації, знання граматики перевіряти набагато легше, ніж розуміння філософії.

А закінчити я б хотів ще однією цитатою, по-моєму, чудовою. Петро Андрійович Вяземський зауважив якось: "Мова є сповідь народу. Його душа і побут рідний". Походимо по вулицях, поїздимо в метро, подивимося телевізор: послухаємо сучасну російську мову. Ну, як вам наша "душа і побут рідний"? Подобається?

Питання поставлено не для того, щоб відповідати. А щоб задуматися.


Автор: Андрій Максимов
джерело: https://rg.ru/2011/06/27/maksimov.html
Увага, тільки СЬОГОДНІ!
Увага, тільки СЬОГОДНІ!