Життя після інфаркту міокарда: психологічна реабілітація та відновлення
Відео: Реабілітація після інфаркту міокарда
Життя після інфаркту міокарда триває. Заходи психологічної реабілітації та відновлення хворих, які перенесли захворювання, займають важливе місце в ряду інших методів лікування. Часто саме вони визначають успіх відновної терапії. Справа в тому, що інфаркт міокарда нерідко виникає в результаті впливу емоційного стресу. Але і сам він - інфаркт - є надзвичайною чинником, що викликає стресову реакцію. Виникаючі при цьому зміни психічного стану хворого носять функціональний (оборотний) характер.
Відео: Життя після інфаркту - Реабілітація
Психічні реакції можуть бути нормальними (адекватними) і патологічними. У першому випадку хворий сприймає всю інформацію про свою хворобу реально, чітко виконує запропонований режим, лікувальні призначення лікаря і контролює свої емоції. При патологічної реакції з`являються синдроми: недовірливі побоювання за своє життя, пригнічений настрій, апатія і т.д. Іноді хворий починає заперечувати наявність хвороби, ігнорувати лікувальні рекомендації лікаря, порушувати режим. Подібні зміни виявляються на тлі психічної астенії (слабкості), для якої характерні загальна слабкість, швидка стомлюваність при незначному фізичному і розумовому напрузі, дратівливість, підвищена збудливість, порушення сну.
Несприятливі психічні зміни можуть виникати на всіх етапах перебігу інфаркту міокарда, але особливо важливо попереджати їх появу після виписки з лікувального закладу. Саме тоді людина стикається з численними життєвими проблемами. Хворий саме в цей період починає замислюватися над тим, як йому жити далі, як будуть складатися його відносини в родині і на роботі, чи в змозі він буде виконувати свої професійні обов`язки…
Відео: Реабілітація після інфаркту
Психічний стан хворих на інфаркт міокарда надзвичайно динамічно. При сприятливому перебігу основного патологічного процесу поступово самопочуття поліпшується, зникають астенічні симптоми, спостерігаються сприятливі зрушення і в емоційній сфері. Все це сприяє появі у хворого впевненості в одужанні. Велике значення тут має нормалізація способу життя: відмова від шкідливих звичок, суворе дотримання раціонального режиму харчування, фізичної активності, організація дозвілля, вироблення нових відносин з оточуючими (зміна емоційних реакцій або типу поведінки). Всі ці психогігієнічні заходи проводяться за рекомендацією лікаря. Його вдумливі, тактовні, вчасно підказали поради як хворому, так і його найближчим родичам допомагають пережити важкий період.
Олексій Іванов, професор